Венерина О., Сошників А.
ОПЕРАТИВНА ПСИХОДИАГНОСТИКА ОСОБИСТОСТІ ЗА ЧАС ПРОВЕДЕННЯ
ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З ВИКОРИСТАННЯМ ПОЛІГРАФА
Необхідність швидко орієнтуватися в психологічних особливостях людини – один з найбільш складних аспектів в роботі поліграфолога. За короткий проміжок часу йому потрібно зрозуміти, як взаємодіяти з обстежуваних, з тим, щоб вибрати максимально ефективну стратегію поведінки, якісно і результативно вирішити поставлену задачу. Зокрема, зуміти провести передтестова бесіду так, щоб привернути до себе обстежуваного, мотивувати його на щирість при спілкуванні, підлаштується під його індивідуальні особистісні особливості. Більш того, розуміння психологічної сутності обстежуваного могло б дозволити комплексно аналізувати його поведінку в цілому, ну і нарешті, безконфліктно завершити процедуру тестування, що теж важливо.
Все це вимагає від поліграфолога спеціалізованих знань і навичок, якими, на жаль, не завжди володіє людина, що проводить спеціальне психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа. Крім того, дефіцит часу, зазвичай супроводжує тестування, створює певні труднощі в оцінці особистості обстежуваного, що не завжди дозволяє ефективно використовувати навіть наявні знання і навички. Спроба вирішити цю проблему привела нас до ідеї створення комп’ютерної психологічної експрес – діагностики і прогнозу поведінки типу особистості людини, яка прийшла на опитування, основна мета якої полягає в тому, щоб поведінка випробуваного стало більш зрозумілим і, як наслідок, передбачуваним для фахівця. З цією метою розроблено спеціалізований програмний модуль оперативної психодіагностики, який в даний час вбудований в комп’ютерний поліграф «Діана». Даний модуль – це такий собі віртуальний партнер, покликаний з одного боку, полегшити роботу поліграфолога, з іншого зробити її більш точної і ефективною.
Історія людства і науки знає чимало спроб спрогнозувати поведінку людини, грунтуючись на якихось зовнішніх, або інших ознаках. Тут і поділ людей на флегматиків, холериків, сангвініків, і меланхоліків, ідея якого належить ще Гіппократом, і Ч. Ломброзо зі своєю теорією физиогномические ознак потенційних злочинців, і Е. Кречмер, який вивчав зв’язок між будовою тіла і характером, і багато – багато інших . Незважаючи на суперечливе відношення до спроб яким би то не було чином систематизувати причини всього різноманіття і неповторності людської поведінки, думка про те, що ці відмінності існують, і їх можна класифікувати не залишають фахівців, що вивчають так званий «людський фактор».
Вперше, про наявність структури в психіці заговорив З. Фрейд. Саме він вперше ввів поняття свідомість (ego), предсознание (super – ego) і підсвідомість (id). Цю ідею зміг розвинути і вдосконалити його учень К. Юнг, який, в свою чергу, зауважив, що структура психіки по – різному проявляється у різних людей. Це і лягло в основу створеної ним класифікації психологічних типів. Він виявив, що люди розрізняються між собою способом усвідомлення світу, себе, і зв’язку з цим світом, тобто, як визначив К. Юнг, «установками психіки», і позначив їх як интроверсию і екстраверсію. Цитуючи класика, нагадаємо, що «Екстраверсія, є, до певної міри, перекладення інтересу зовні, від суб’єкта до об’єкта, …. Інтроверсія, в свою чергу, характеризується тим, що «мотивуюча сила належить, перш за все, суб’єкту, тоді як об’єкту належить найбільша вторинне значення». (К. Юнг). При цьому він зазначав, що «кожна людина має загальні механізмами, екстраверсія і інтроверсія, і тільки відносну перевагу одного або іншого визначає тип». Іншими словами, в природі немає абсолютно чистих інтровертів і екстравертів. Проте, завжди має місце «перевага» в ту чи іншу сторону, що і дозволяє в кінцевому підсумку кваліфікувати нас як екстравертів або інтровертів. Працюючи з пацієнтами, К. Юнг зауважив, що є деякі закономірності в тому, якою інформацією вони найчастіше оперують. Хтось легше працює з доказами і висновками (логіка), хтось з почуттями людей (емоції), деяким звичніше спиратися на свої передчуття (інтуїція), а кому-то ближче сприйняття і аналіз зовнішніх і внутрішніх подразників (відчуття). Це спостереження дозволило йому виділити в структурі психіки чотири базові функції: мислення, почуття, інтуїцію і відчуття, і розділити їх на класи:
раціональні: почуття (добре – погано, красиво – некрасиво) і мислення (правильно – неправильно)
ірраціональні: відчуття (тут і зараз) інтуїція (поживемо – побачимо).